Невелика держава в центрі Європи, трохи менша за Харківську і дещо більша за Житомирську область, з трьома державними мовами, що межує з найбільшими європейськими державами, є законодавцем кількох кулінарних трендів у світі. Їх успішно запозичили українці, змінивши деякі на свій лад. Так, саме Бельгія подарувала світу найпопулярніші фастфуди – картоплю фрі й бельгійські вафлі, а також дуже смачний десерт – праліне.
Картопля з'явилася в Європі порівняно недавно – у 1586 р., а стала популярною століттям опісля. Спершу її вчилися тушкувати, варити, запікати і вже пізніше – смажити. А ось класична фрі, обсмажена брусками у великій кількості олії, вперше з'явилася в 1861 р. неподалік бельгійського Льєжа в долині Меюсе. Жителі долини – завзяті рибалки – харчувалися виловленою в річці рибою, обсмаженою брусками. Зима 1861 р. видалася особливо морозною, річка замерзла, жителі почали голодувати, і тоді місцевий житель на ім'я Фріт (Frite) замість брусків риби обсмажив картопляні. Смажені бруски картоплі припали до смаку на місцевому ярмарку, і підприємливий рибалка почав продавати їх у Льєжі, звідки страва дуже швидко поширилася по всій Бельгії, потім Європі, а згодом «перепливла» океан і видозмінила назву.
Картопля фрі в Україні – улюблена страви більшості людей, як і й наша, українська картопля по-селянськи. Хоча ще років 200 тому українці картоплю не сприймали, називаючи її «чортовим яблуком», «собачими яйцями» або «ріпою диявола». Любов до картоплі українцям прищепили німецькі поселенці («картоффель» німецькою, «картопля» по-українськи). Мешканці Запоріжжя (саме звідти почалося поширення картоплі на території нашої країни) швидко зрозуміли, що її врожай набагато вищий за зернові, зберігання простіше, а за ситністю картопля не поступається пшениці.
Перший аналог картоплі фрі в Україні з'явився у Вінницькій області, в селі Уланів, коли кухар вінницького придорожнього кафе «Українка» Глафіра Дорош обсмажила в киплячій олії невелику картоплину, після чого полила її часниковим соусом, що залишився після пампушок. Картопля «по-уланівськи» може стати об'єктом нематеріальної спадщини України – вона відрізняється від класичної фрі розміром і часниковим соусом. До речі, картопля по-селянськи має ті самі корені.
Бельгійські вафлі, вони ж брюссельські – ще один бельгійський тренд, без якого не обходиться жодне вуличне свято в Україні. Хоча цим солодощам якихось 63 роки, вони стали класикою вже не тільки вуличної їжі. Хрусткі вафлі у вигляді великих стільників зі збитими вершками і шматочками полуниці вперше були презентовані у Брюсселі на Всесвітній виставці в квітні 1958 р. підприємцем Вальтером Клейманом. Десерт так сподобався публіці, що вже в 1962 р. бельгійські вафлі були представлені в Сіетлі на виставці і стали кулінарним бестселером. За три місяці було продано понад півмільйона вафель – і солодощі перетворилися на улюблену страву американців. Але оскільки не кожен американець знає, що таке Брюссель, далекоглядний Клейман перейменував свій винахід на «бельгійські вафлі» і подавав з різними топінгами і наповнювачами. Хоча класика – полуниця зі збитими вершками.
Класичні бельгійські вафлі в Україні з'явилися недавно – років 25 тому в ресторанах й років 10-15 тому на вулицях міст. Сьогодні ж покуштувати вафлі з полуницею та вершками й не тільки, можна в усіх туристичних місцях країни, головних площах Києва на численних святах і у більшості відомих ресторанів з європейською кухнею. Вуличний варіант коштує 70–100 грн, ресторанний – від 130 грн.
Дуже смачна начинка в шоколадних цукерках, мигдалевий десерт, що тане у роті, або бурштинова глазур на вишуканих тортах теж родом із Бельгії. Праліне – улюблений десерт кулінарів усього світу – має ім'я посла Франції у Бельгії герцога дю Плессі-Пралін і належить авторству його бельгійського кухаря Клемена Жалюзо. За однією з версій, наприкінці XVII ст. герцог приймав у своєму замку Людовика XIV, і кухар прагнув здивувати гостей новими ласощами – залитим цукровим сиропом мигдалем. Інша версія народження праліне не дуже відрізняється від першої: помічник Клемена Жалюзо поспіхом розсипав мигдаль, а кухар спересердя вилив на нього розплавлений цукор. Оскільки мигдаль вважався делікатесом, а залитий паленим цукром, він набував пікантного смаку і бурштинового вигляду, десерт швидко підкорив європейську аристократію. Але, оскільки горіх був досить дорогий, дозволити собі ці солодощі могли далеко не всі, тож попит на них вщухав.
Отже, друге народження праліне відбулося також у Бельгії, коли син аптекаря Жана Нойхауза, Нойхауз-молодший, подрібнив мигдаль, залив цукровим сиропом і вже цю масу залив у шоколадні форми – так з’явилися найвідоміші бельгійські цукерки-праліне. Дружина новатора Луїза Агостіні створила спеціальну коробку з бантом – балотан, в яку пакували цукерки. Так бельгійські шоколадні цукерки праліне стали цінним солодким подарунком із Бельгії.
В Україні мигдаль – не найпоширеніший горіх, тому вітчизняні кондитери успішно замінили його фундуком і волоським горіхом, залишивши мигдаль для аромату і класики. Цукерки і торти з праліне можна зустріти на полицях практично всіх кондитерських магазинів нашої країни. Праліне входить до складу цукерок культових українських кондитерських фабрик.
Картопля-фрі сьогодні входить майже у всі меню ресторанів швидкого харчування України, бельгійські вафлі можна знайти в меню ресторанів, що радить відомий ресурс Tripadvizor, а цукерки, як і тістечка з праліне знайомі багатьом українцям у асортименті відомих кондитерських фабрик. Отже, можна сміливо стверджувати, що в Україні бельгійські тренди прижилися.
Але, якщо немає можливості поїхати до Бельгії, в Україні існує багато чого, що має бельгійські корні, і можна скуштувати у ресторанах, кафе та приготувати вдома.
Окрім картоплі фрі, вафель і праліне Бельгія подарувала світу брюссельську капусту – її неодмінно варто спробувати саме у Брюсселі. Там страву готують, обсмажуючи крихітні качани в олії, тушкуючи і потім запікаючи в яйці.
Мідії – найпопулярніша страва в ресторанах, їх подають з лимоном і цибулевим соусом. Ватерзой – бельгійська національна юшка з рибою або куркою – страва must eat для цієї країни. Заправляється ватерзой яєчними жовтками або вершками, а особливість його в тому, що м'ясо і овочі (картопля, морква, цибуля-порей, корінь селери) варяться окремо. Льєжський салат з картоплею і зеленою квасолею – ще одна суто бельгійська страва, яка передає справжній смак країни. Незважаючи на прості інгредієнти (картопля, стручкова квасоля і бекон), такий салат неймовірно смачний завдяки мускатному горіху та крем-фрешу.
Бельгія стала стала законодавцем таких популярних продуктів, як картопля-фрі, праліне, бельгійські вафлі, брюссельська капуста, що досить популярні в Україні, як ми могли побачити з цього матеріалу.
Бельгійська кухня смачна, ситна і різноманітна, і ця країна не перестає дивувати своїми нововведеннями. Втім, не лише в кухні.
Матеріал підготовлений за сприяння спонсора проєкту "Так, це з Бельгії" – ТМ Grimbergen.
Читай також у проєкті "Так, це з Бельгії":
- Фестивалі, музика, драйв. Це Бельгія, крихітко!
- «Антверпенська шістка» - Бельгія назавжди змінила світ моди
- Бельгія - алмазне серце світу
- Жива вода з бельгійського Cпа