Портрети. Йоханнес Брамс

Концертна програма Національного дому музики

Тривалість концерту: 1 год. 15 хв.

Місце проведення: Art-Сцена

Виконавці:

Камерний ансамбль «Київ»:

Кирило Бондар /скрипка/

Михайло Білич / скрипка /

Микола Любенко /віолончель/

Андрій Васін /фортепіано/

У програмі:

Йоганнес Брамс:

Соната для скрипки та фортепіано №1, сіль мажор, op. 78

Фортепіанне тріо №3, мінор, op. 101

Про концерт

Камерний ансамбль «Київ» продовжує серію концертів «Портрети», де ми можемо почути образи найвідоміших композиторів. Цього разу у центрі уваги музикантів постать Йоганнеса Брамса. Ми можемо пам'ятати щонайменше два портрети абсолютно різного Брамса: стильного європейського денді в юності та повного борода у пізніший період життя композитора. У програмі вечора прозвучать два твори, які відповідатимуть образу Брамса-дослідного майстра.

Своє останнє Фортепіанне тріо №3 до мінор, ор. 101, Брамс написав улітку 1886 року. Клара Шуман залишила промовистий запис у своєму щоденнику про скерцо з цього тріо: «Жоден інший твір Йоханнеса не захопив мене так сильно, настільки ніжним є протягом другої частини. Сьогодні я щасливіша, ніж будь-коли протягом тривалого часу». У своєму чудовому, всебічному дослідженні фортепіанного тріо професор Базіл Смоллман підсумовує внесок Брамса: «Власними тріо до мажор і мінор Брамс довів цей жанр у його класично-романтичних формах до блискучої кульмінації наприкінці ХІХ століття. Багато наступників і наслідувачів прагнули досягти подібної досконалості у своїх творах, але жоден з них не продемонстрував такої ж здатності поєднувати багату мелодійну вигадку з, здавалося б, легким володінням технікою».

Перша скрипкова соната – ранній опус Брамса, створений композитором у віці 46 років. Соната має під назвою «Regensonate» (Дощова соната), апелюючи до більш ранньої «Regenlied» (Дощової пісні) композитора. Ця автоцитата дає слухачам простір для програмної інтерпретації твору, адже підкріплена вербальним текстом Клауса Грота:

«Лій, дощик, лий,

Розбуди знову в мені ті мрії,

Ті, що снилися в дитинстві,

Коли вогкість пінилася на піску!

Коли похмура літня спека

Невимушено боролася зі свіжою прохолодою,

І з блідого листя капала роса,

І посіви забарвлювалися в синю».