Україна станом на сьогодні є найзабрудненішою країною від мін та вибухонебезпечних залишків війни (ВЗВ). Тож у деяких регіонах, пересуваючись по незнайомій місцевості, ви можете зазнати ризику від мін та ВЗВ. Наприклад, у деяких областях (Київщина, Черкащина, Полтавщина, Волинь, Вінниччина, Рівненщина) діє сувора заборона на відвідування лісів, а в деяких — на купання в морі (Одещина, Миколаївщина).
Що робити, якщо ви зрозуміли, що виявили боєприпас?
Фахівці відділу інформування населення про ризики від мін та вибухонебезпечних залишків війни Данської ради у справах біженців рекомендують такий алгоритм дій.
- Побачили боєприпас — одразу ж зупиніться. У жодному разі не підходьте ближче до вибухонебезпечного предмета, щоб краще його роздивитися чи упевнитися у своїй здогадці.
- Важливо заспокоїтися: у стані збентеження або паніки складно діяти розсудливо, тому вам потрібна «холодна голова». Опануйте себе.
- Уважно роздивіться місцевість навколо. Упевніться, що поруч немає осколків, уламків, частин боєприпасу чи інших боєприпасів.
- Розверніться на 180 градусів і поверніться тим самим шляхом, яким ви прийшли. Рекомендується відійти від вибухонебезпечного предмета не менш ніж на 300 метрів. Як зрозуміти, що ви відійшли на потрібну відстань? Ідіть 8–10 хвилин у спокійному темпі або ж відрахуйте приблизно 400–450 кроків. На такій відстані є менша ймовірність, що вас зачепить уламками чи осколками боєприпасу, якщо той вибухне. А для дітей можете навести наочний приклад щодо відстані 300 метрів. Це відповідає розміру приблизно трьох шкільних футбольних полів.
- Тільки з цієї безпечної відстані повідомте про свою знахідку ДСНС за номером телефону «101».
Поділіться цими простими й корисними діями із близькими та друзями. Ці знання можуть зберегти їхні життя.
Як зрозуміти, що перед вами небезпечна територія?
Територія України є найзабрудненішою країною у світі від мін та вибухонебезпечних залишків війни (ВЗВ). Що потрібно знати, щоб убезпечити себе та рідних, розповідає провідна фахівчиня відділу інформування населення про ризики від мін та вибухонебезпечних залишків війни Данської ради у справах біженців Аля Сівер.
Як зрозуміти, що територія може приховувати в собі небезпеку: офіційні попереджувальні знаки
Перший індикатор — це офіційні попереджувальні знаки. Їх встановлюють військові, Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) та співробітники міжнародних і національних організацій, які здійснюють заходи з протимінної діяльності. Такі знаки мають відповідати міжнародним та/або національним стандартам України.
Якщо бачите офіційні попереджувальні знаки, сприймайте цю територію як заміновану (забруднену вибухонебезпечними предметами). Ви зобов'язані повернутися назад дорогою, якою прийшли, і знайти альтернативний безпечний маршрут, не заходячи на промарковану територію.
Викрадення або пошкодження знаків може розцінюватися як кримінальне або адміністративне правопорушення (статті 185–186 Кримінального кодексу України, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Неофіційні попереджувальні знаки
Другий індикатор небезпеки — неофіційні попереджувальні знаки, або їх ще називають «засоби альтернативного маркування». Це можуть бути саморобні таблички чи написи на паркані: «Міни», «Небезпека», «На подвір’ї снаряд, який не розірвався» тощо. Також це може бути купа гілля, яскраві стрічки — будь-що, здатне привернути вашу увагу. Неофіційні знаки здебільшого роблять звичайні люди з метою попередити інших про потенційну небезпеку.
Якщо бачите неофіційні попереджувальні знаки перед собою, сприймайте цю територію як заміновану.
Вам треба повернутися назад шляхом, яким ви прийшли, і знайти альтернативний безпечний маршрут. Сумніватися в тому, що такий знак може бути жартом, дуже ризиковано, тому краще поставитися до цього серйозно. Неофіційні попереджувальні знаки — прапорці, часткові завали на дорогах або імітована огорожа — попереджають про небезпеку.
Третім індикатором небезпечної локації є докази та наслідки використання мін і вибухонебезпечних предметів. Що це може бути? Воронки після вибухів, безлад на ґрунті після обстрілу, залишені боєприпаси та зброя, покинута або розтрощена військова чи цивільна техніка.
Ще один індикатор, так звані поведінкові докази, також мають наштовхнути на думку про потенційний ризик. Ви можете побачити щось не притаманне для цієї місцевості: зарості з високою травою, необроблені сільськогосподарські угіддя, обгорілі дерева. Наприклад, місцеві мешканці ходять до колодязя дуже довгим шляхом, коли можна просто піти навпростець через ліс. Чому вони так роблять? Напевно, вони знають та розуміють, що тут велися бойові дії й ця дорога може бути небезпечною. Тож будьте обачними й звертайте увагу на індикатори небезпечних територій.
Заходи з інформування населення про ризики від мін та вибухонебезпечних залишків війни впроваджуються завдяки гуманітарній фінансовій підтримці Європейського Союзу.