В Україні триває суспільне обговорення можливих змін до процедури розірвання шлюбу через суд. Причиною дискусії став проєкт нового Цивільного кодексу України, який був зареєстрований у Верховній Раді у 2026 році.
Водночас юристи наголошують: наразі йдеться саме про законопроєктні зміни, а не про нові правила, які вже набрали чинності. Станом на сьогодні процедура розлучення як і раніше регулюється чинним Сімейним кодексом України та Цивільним процесуальним кодексом України.
Адвокат Ігор Тарасенко пояснює: основна ідея нового підходу полягає не у створенні принципово нової системи розлучень, а у більш чіткому розмежуванні ситуацій, коли між подружжям є згода, і коли сторони перебувають у конфлікті.
Як відбувається розлучення через суд зараз
Сьогодні процедура залежить від того, чи є між подружжям спір та чи мають вони спільних дітей.
Якщо чоловік і дружина мають дітей та обоє погоджуються на розірвання шлюбу, вони звертаються до суду зі спільною заявою. До такої заяви додається письмовий договір про дітей.
У цьому документі сторони визначають:
- з ким проживатимуть діти;
- яку участь другий із батьків братиме у вихованні;
- як відбуватиметься спілкування з дитиною;
- порядок матеріального утримання;
- розмір аліментів;
- участь у додаткових витратах;
- інші питання, пов’язані з вихованням та забезпеченням дитини.
При цьому договір про сплату аліментів повинен бути нотаріально посвідчений.
Такі правила передбачені статтею 109 Сімейного кодексу України.
Якщо ж один із подружжя не погоджується на розірвання шлюбу, справа розглядається у позовному провадженні. Тоді суд не просто перевіряє заяву сторін, а досліджує обставини сімейного життя.
Суд з’ясовує:
- якими є реальні взаємини між подружжям;
- чи проживають сторони разом;
- чи ведеться спільне господарство;
- які причини конфлікту;
- чи можливе подальше сімейне життя;
- чи не порушуються права та інтереси дітей.
Відповідно до статті 112 Сімейного кодексу України, суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо встановлює, що подальше збереження сім’ї суперечить інтересам одного з подружжя або дітей.
Фактично саме ця логіка сьогодні лежить в основі більшості судових процесів про розлучення.
У чому полягає новий підхід
На перший погляд може здатися, що нова модель не містить кардинальних змін, адже і зараз суд розглядає спільні заяви подружжя за наявності дітей та враховує інтереси дітей при виникненні спору.
Однак, за словами адвоката Ігоря Тарасенка, різниця полягає саме в акцентах та структурі процедури.
Новий підхід намагається чітко розмежувати дві різні ситуації.
Перша — коли між подружжям немає спору. У такому випадку чоловік і дружина погоджуються на розлучення та самостійно домовляються щодо дітей.
Друга — коли між сторонами існує конфлікт, і тоді суд має не просто формально припинити шлюб, а оцінити всі наслідки розірвання сім’ї.
За словами юриста, ідея полягає в тому, щоб розлучення за взаємною згодою не перетворювалося на штучний спір, а розлучення без згоди — не зводилося до формального формулювання «шлюб фактично розпався».
Тобто суд має більше уваги приділяти не самому факту припинення шлюбу, а подальшим наслідкам для дітей та виконанню батьківських обов’язків.
Що буде важливим при розлученні за згодою
Якщо між подружжям немає конфлікту, а сторони погоджуються на розірвання шлюбу, процедура може бути більш спрощеною.
Однак ключовою умовою стає не просто усна домовленість між батьками, а письмове оформлення всіх рішень щодо дітей.
У договорі має бути чітко визначено:
- з ким проживатиме дитина після розлучення;
- як другий із батьків братиме участь у вихованні;
- яким буде порядок спілкування;
- який розмір аліментів сплачуватиметься;
- як вирішуватимуться питання навчання;
- як узгоджуватиметься лікування дитини;
- як визначатиметься порядок виїзду дитини за кордон;
- хто нестиме додаткові витрати на дитину.
Ігор Тарасенко наголошує: якщо дорослі цивілізовано завершують шлюб, вони повинні так само цивілізовано врегулювати питання дітей.
У такій ситуації суд не повинен «рятувати шлюб», який фактично вже припинив існування, але має перевірити, чи не порушуються права дитини.
Що відбуватиметься, якщо один із подружжя проти розлучення
Якщо один із подружжя не погоджується на розірвання шлюбу, справа залишатиметься позовним спором.
У такому випадку суд оцінюватиме не емоційні заяви сторін, а реальний стан сімейних відносин.
Серед іншого суд перевірятиме:
- чи існує сім’я фактично;
- чи проживають сторони разом;
- чи ведеться спільне господарство;
- чи можливе подальше сімейне життя;
- чи не порушуються інтереси дітей;
- чи не використовується позов як спосіб тиску або маніпуляції.
Адвокат звертає увагу: сама по собі незгода одного з подружжя не означає, що шлюб не буде розірвано. В Україні людину не можуть примусово утримувати у шлюбі лише тому, що інша сторона виступає проти розлучення. Однак суд може надати сторонам час для примирення, дослідити обставини конфлікту та перевірити, чи не є позов способом ухилення від батьківських обов’язків або маніпуляції дітьми.
За словами Ігоря Тарасенка, головна відмінність нового підходу не у тому, що «розлучитися стане неможливо» або що суди почнуть примусово мирити подружжя. Суть змін полягає у тому, щоб зробити процедуру більш структурованою. Якщо є згода — сторони повинні надати чіткий письмовий договір щодо дітей. Якщо згоди немає — суд розглядатиме справу як повноцінний спір та оцінюватиме, чи відповідає розірвання шлюбу інтересам одного з подружжя та дітей.
На практиці це означає, що основний акцент зміщується з формального питання «чи хочуть сторони розлучитися» на питання подальшого життя дітей, виконання батьківських обов’язків та наслідків припинення шлюбу.
Сімейний юрист ЮК «Приходько та партнери» Єлизавета Коренковська також зазначає, що запропоновані зміни деталізують порядок розгляду справ залежно від наявності спору між подружжям.
За її словами, сьогодні навіть за наявності дітей суд часто формально перевіряє волевиявлення сторін і може розірвати шлюб без окремого врегулювання питань проживання дитини чи аліментів.
Хоча письмовий договір щодо дітей передбачений чинним законодавством уже зараз, новий підхід робить основний акцент саме на його змісті та реальному врегулюванні всіх питань щодо проживання, виховання й утримання дитини після розлучення.