Гробар розповів про похорони людей у Бучі під час та після окупації

Гробар Ігор Середа із селища Немішаєве у Бучанському районі залишався вдома під час окупації російськими військами та продовжив займатися тим, що вміє. Він розповів, що відбувалося у цей період і як допомагав ховати загиблих.

Ігор займався ритуальними послугами до війни, з самого дитинства, тому не евакуювався зі свого населеного пункту з почуття обов'язку. Він ховав людей під час окупації і зараз допомагає перепоховати загиблих із братських могил у Бучі.

Зараз все найоперативніше у нашому Telegram-каналі. Підписуйтесь, щоб бути в курсі найважливішої інформації

І хоч гробарю звично бачити мертвих через свою професію, під час війни це все відчувалося зовсім інакше, пише ВВС Україна.

Як ховали під час окупації

У Немишаєвську громаду, розташовану між Бучею та Бородянкою, окупанти заїхали на початку березня і не покидали її до початку квітня.

Під час окупації людям доводилося ховати загиблих на подвір'ях, оскільки на цвинтарі російські солдати майже нікого не пускали.

Двом жінкам із сусіднього села Мироцьке вдалося домовитися з окупантами - вони наклеїли на капот машини букву V та повісили білі стрічки. До цвинтаря бус із труною супроводжував російський БТР та "Камаз". Поки люди проводили похорон, поруч стояли три автоматники, які заборонили їм піднімати голову.

- Копаєш яму і думаєш: ти в тій ямі будеш чи не ти, - згадує Ігор.

Часто траплялися випадки, що ховати загиблого доводилося без труни, оскільки його не могли вивезти із сусіднього села.

Незважаючи на те, що Серед та його напарники поспіхом ховали людей, вони пам'ятають, хто і де похований. За першої нагоди вони їхали на могили і ставили там хрести з іменами загиблих, щоб збереглися хоч якісь дані про них.

Мобільного зв'язку у Ігоря не було і він часто ночував у різних місцях, проте місцеві все одно знаходили його, коли треба було поховати будь-яку людину.

Могильник розповів про похорон людей у Бучі під час та після окупації. Фото: Associated Press

Ексгумація могил у Бучі

Ігор із напарниками після звільнення Київської області від окупантів дізналися, що у Бучі проводять ексгумацію братських могил та ховають тіла загиблих. Тоді вони зателефонували начальнику кладовища і домовилися допомагати.

У Бучі робота була поділена на два етапи: спочатку тіла викопують із загальних могил, а потім ховають на клабщищах.

8 квітня розпочали ексгумацію тіл із братської могили біля церкви Андрія Первозванного. Усі тіла клали у пакети та перевозили на цвинтарі на вулиці Депутатській.

Багато місцевих зв'язувалися з Ігорем особисто і просили перепоховати їх рідних на цвинтарі, проте він просив їх спочатку зв'язатися з поліцією. Без лікарського свідоцтва та поліції це робити не можна було.

Поділився Середа та своїми враженнями від побаченого у Бучі.

- Я до цього звик. Але кількість убитих, їхній вік не просто вражає... Ти не можеш підібрати правильні слова, - зазначив він.

Деяких людей із братських могил у Бучі Ігор та його напарники знали особисто. Проте дізнатися про них було надто складно, оскільки тіла вже розкладалися, гнили. Деякі мали документи в одязі, тому встановити особи виходило.

Гробар зазначає, що на фотографіях видно лише одну п'яту частину від кількості всіх тіл загиблих. За його словами, їх було сотні, серед яких знаходили і жінок та дітей.

Більшість людей загинули через нісенітницю - виявилися не там не в той час, про що розповідали сусіди та родичі загиблих.

- Вийшов покурити – його вбили. Вийшов собаку погодувати – його вбили. Щось віз із одного кінця міста в інший – його машину розстріляли. Як таке може бути? У голові не вкладається, – розповів Ігор.

У перші дні, коли починалася ексгумація тіл, гробарі працювали з 7-8 ранку і до 11 вечора. Наразі роботи стало набагато менше – здебільшого вони займаються розкопкою та перепохованням тіл із різних місць.

Могильник розповів про похорон людей у Бучі під час та після окупації. Фото: GETTY IMAGES

Так, на Яблунському цвинтарі випадково виявили шість тіл. Вони побачили руку, почали розкопувати та знайшли шість загиблих. Впізнати вдалося лише одного, а стать людей могли визначити лише по одязі.

До того ж, є проблеми з пошуком тіл загиблих. У жінки із села Микуличі син поїхав до Бучі, проте його машину розстріляли. Місцевий мешканець побачив тіло загиблого та поховав його у себе у дворі.

"Це моя робота"

Ігор розумів усю складність ситуації та відправив свою матір та сестру з Київської області, а сам залишився, щоб займатися своєю роботою.

Він також зазначив, що під час війни навіть не просив жодних грошей за це, оскільки робив це з почуття обов'язку та обов'язку. Люди платили лише за своїм бажанням, якщо мали можливість.

Гробар не заробляв під час війни, хоч труни й розходилися з величезною швидкістю. За два дні до війни до нього приїхала фура трун, але за час окупації їх швидко не стало.

Середа зазначив, що робота з ексгумації тіл у Бучі скоро закінчиться, але він припускає, що тіла загиблих ще довго знаходитимуть у випадкових місцях – у посадках чи лісах біля міста.

Могильник розповів про похорон людей у Бучі під час та після окупації. Фото: GETTY IMAGES

Приєднуйтесь до нашіх каналів в Telegram:

"Підсумки дня. Новини України та світу" - о 22:00 пишемо добірку про те, що важливого відбулося протягом дня.
Vgorode.ua Київ - усе, що стосується нашого міста.
"Диван зачекає" - куди ходити у Києві, та як розважатися.
"Сова" - кращі добірки кіно, серіалів, та музики.