Публікація фото людини без її згоди, а також поширення адреси, номера телефону, паспортних чи інших персональних даних може стати підставою для юридичного захисту. Адвокатка пояснила, у яких випадках такі дії можуть порушувати права людини та що робити, якщо приватна інформація вже опинилася у відкритому доступі.

Випадки, коли в соцмережах, на сайтах або навіть на офіційних ресурсах з'являються паспортні дані, адреси проживання, номери телефонів чи інша інформація про конкретну людину, можуть створювати не лише репутаційні, а й реальні ризики. Такі відомості можуть використовувати для шантажу, психологічного тиску, шахрайства або примусу. Про те, як закон захищає персональні дані та що робити людині, якщо її конфіденційну інформацію вже оприлюднили, спеціально для VG розповіла адвокатка, керівниця ЮК «Prima Leader Group» Діна Дрижакова.

Зараз все найоперативніше у нашому Telegram-каналі. Підписуйтесь, щоб бути в курсі найважливішої інформації

Що закон вважає персональними даними

Відповідно до статті 2 Закону України «Про захист персональних даних», персональні дані — це відомості або сукупність відомостей про фізичну особу, яка вже ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Закон також визначає обробку персональних даних дуже широко: до неї належать, зокрема, збирання, зберігання, використання, передача та поширення таких відомостей.

Тобто йдеться не лише про паспорт. Персональними даними можуть бути різні відомості, які окремо або разом дозволяють встановити, про кого саме йдеться.

До таких відомостей можуть належати ПІБ, дата та місце народження, паспортні дані, адреса проживання, інформація про освіту, сімейний і майновий стан, а також біометричні дані та відомості про здоров'я. При цьому перелік не є вичерпним.

Примітка редактора: «персональні дані» не означають, що абсолютно будь-яка згадка про людину автоматично є незаконною для публікації. У кожній ситуації потрібно враховувати мету обробки інформації, підстави для її поширення та інші права й законні інтереси, зокрема право на свободу слова та доступ до суспільно важливої інформації.

Окремо адвокатка звертає увагу на майнову інформацію. Конституційний Суд України у своєму рішенні від 30 жовтня 1997 року № 5-зп відносив відомості про майновий стан особи до конфіденційної інформації. Водночас питання конфіденційності конкретних відомостей може залежати від обставин їх отримання та поширення.

Чи можна оприлюднювати чужі паспортні дані без дозволу

За загальним правилом обробка та поширення персональних даних повинні мати законну підставу. Закон передбачає випадки, коли дані можуть оброблятися без згоди людини, але це не означає, що будь-хто може без обмежень публікувати чужий паспорт, адресу або інші конфіденційні відомості.

Адвокатка зазначає, що незаконна публікація паспортних даних є одним із поширених способів використання персональної інформації для тиску на людину. Особливо небезпечними такі ситуації можуть бути тоді, коли разом із документом публікують адресу, номер телефону, інформацію про родичів або інші відомості, які дозволяють ідентифікувати та знайти людину.

Водночас для державних органів діють додаткові нюанси. Публічний характер роботи органів влади та посадових осіб може вимагати оприлюднення певної інформації. Саме тому питання, чи є конкретні відомості конфіденційними, не завжди вирішується лише за принципом «це дані про людину — отже, їх не можна публікувати».

Конституційний Суд України у рішенні від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 зазначав, що саме фізична особа, якої стосується конфіденційна інформація, має право визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб. Водночас щодо людей, які виконують функції держави або місцевого самоврядування, суд окремо наголошував на необхідності враховувати публічний характер їхньої діяльності.

Тому в кожному конкретному випадку потрібно встановити, хто оприлюднив інформацію, на якій підставі, яку саме інформацію було опубліковано та чи передбачав закон можливість такого поширення.

Що робити, якщо ваші персональні дані вже оприлюднили

Якщо паспортні дані, адреса або інша конфіденційна інформація вже з'явилася у відкритому доступі, насамперед не варто поспішати просто вимагати видалення публікації. Важливо спочатку зберегти докази, оскільки після видалення сторінки або допису довести факт порушення може бути складніше.

• зробіть скріншоти сторінки, допису, профілю або сайту, де оприлюднено інформацію, бажано із зазначенням дати та часу;
• збережіть пряме посилання на публікацію та профіль або сторінку автора;
• за можливості зафіксуйте повний контекст публікації, а не лише окрему фотографію чи фрагмент тексту;
• зверніться до адміністратора сайту або платформи з вимогою видалити матеріал, який незаконно містить ваші персональні дані;
• подайте скаргу безпосередньо платформі, якщо інформацію опублікували в Instagram, Facebook чи іншій соціальній мережі;
• за потреби направте письмову претензію автору публікації або особі, яка поширила інформацію;
• якщо порушення не припиняється, можна звернутися до суду з вимогою про видалення інформації та, за наявності підстав, про відшкодування моральної шкоди;
• у випадках, коли є ознаки кримінального правопорушення, подайте заяву до поліції.

Важливо зберігати не тільки скріншот, а й саме посилання на сторінку. Якщо публікацію видалять, це допоможе підтвердити, де саме вона була розміщена. Також варто зберегти листування з автором, адміністратором сайту або соціальною мережею, якщо ви зверталися з вимогою припинити поширення інформації.

Окремий напрямок захисту — звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, який здійснює контроль у сфері захисту персональних даних. Закон «Про захист персональних даних» прямо передбачає відповідальність за порушення законодавства у цій сфері. :contentReference[oaicite:1]{index=1}

За словами Діни Дрижакової, проблема незаконного поширення даних може виникнути навіть на сайті державного органу або органу місцевого самоврядування. Адвокатка наводить приклад, коли після виявлення поширення персональних даних на офіційному сайті Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації працівники Уповноваженого вжили заходів для припинення такого поширення та склали протокол про адміністративне правопорушення.

У разі доведеного порушення можливі різні види юридичної відповідальності. Зокрема, стаття 188-39 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за порушення законодавства у сфері захисту персональних даних. Крім того, залежно від обставин може йтися і про кримінальну відповідальність за статтею 182 Кримінального кодексу України — за незаконне збирання, зберігання, використання або поширення конфіденційної інформації про особу.

Примітка редактора: наявність опублікованої інформації сама по собі ще не означає автоматичне притягнення автора до кримінальної чи адміністративної відповідальності. Для цього потрібно встановити обставини порушення та наявність передбачених законом підстав.

Якщо поширення даних супроводжується погрозами, шантажем, вимаганням коштів або іншими протиправними діями, не варто обмежуватися зверненням до адміністратора сайту. У такій ситуації важливо зафіксувати всі повідомлення, посилання, номери телефонів та інші докази і звернутися до правоохоронців.

Для повідомлення про кіберінциденти та кіберзлочини також можна скористатися електронними сервісами кіберполіції. Водночас якщо йдеться про незаконне поширення персональних даних без ознак злочину, питання може вирішуватися також у межах механізмів захисту персональних даних та цивільного судочинства.

Таким чином, якщо ваші персональні дані опинилися у відкритому доступі, перший крок — не вступати в емоційну суперечку з автором, а зафіксувати порушення. Після цього можна вимагати видалення інформації, звертатися до платформи, компетентних органів або суду — залежно від того, хто і яким способом поширив дані та яких наслідків це завдало.