Росіяни, порушуючи Женевську конвенцію, жорстоко поводяться з полоненими українськими військовослужбовцями та вдаються до катувань.
Про те, що рашисти катували наших військових фізично, психологічно та морально, написала уповноважена Верховної Ради України з прав людини Людмила Денисова.
Вона зазначила, що більшість бійців України було взято в полон окупантами під Маріуполем. Спершу їх утримували у підвалах та господарських спорудах. Потім перевезли до гауптвахти, слідчого ізолятору в Донецьку та виправної колонії №120. Згодом помістили у слідчі ізолятори Таганрога і Воронежа.
Під час переміщення в українських воїнів були замотані скотчем очі, на голові був мішок, а руки зав’язані мотузкою. У полоні їх катували – погрожували вбивством, били та принижували.
З особливою жорстокістю рашисти відносилися до офіцерського складу ЗСУ та бійців "Азов". Їх ставили на коліна, били прикладом від автомата по пальцях ніг та відкритих ранах, застосовували плоскогубці, закидали зашморг за шию і душили. Крім того, катували електрострумом, били киянкою та ногами.
За словами військових, у полоні їм вводили невідомі препарати на літеру "М", після чого вони непритомніли та втрачали пам’ять.
Окрім фізичних знущань, рашисти катували психологічно та морально. Окупанти змушували полонених вчити вірш "Простите нас, родные россияне", гімн Росії, історію створення герба та прапора РФ, інакше застосовували тортури і катування.
У камерах Донецького СІЗО, розрахованих на 2-3 особи, перебувало щонайменше 17-20 осіб, розповідають українські жінки-військовополонені. Замість санвузла – відро. Жінки були позбавлені засобів гігієни та можливості помитися. Їх примушували до статевих актів.
Полоненим військовим не давали воду, лише 1,5 літра на 30-40 осіб, обмежували і в харчуванні. Денний раціон складався зі шматка хліба і сала. Інколи даючи м’ясо рашисти знущалися і казали, що воно «людське».
Перебуваючи в полоні, українці не мали можливості зв’язатися з рідними.
Нагадаємо, раніше Vgorode повідомляв, що мешканець селища Бородянка врятував багатьох односельчан, ризикуючи власним життям. Чоловік спочатку вступив до лав територіальної оборони, а потім став місцевим волонтером. Володимир був взятий у полон окупантами, але його невдовзі відпустили.