Під час окупації Київської області тяжко було жити як людям, так і тваринам у притулках та зоопарках. Так, зоопарк "12 місяців" у Демидові був на межі катастрофи, люди падали від знемоги, а їжі не вистачало. 12 працівників самотужки доглядали тварин у надскладних умовах, незважаючи на небезпеку.
Про те, як зоопарк пережив бойові дії в регіоні, розповів журналістам Gazeta.ua директор Михайло Пінчук.
Зараз все найоперативніше у нашому Telegram-каналі. Підписуйтесь, щоб бути в курсі найважливішої інформації
На третій день російського вторгнення, коли окупанти були вже зовсім близько, у звіринці в Демидові зникла електрика, а за тиждень - газ. Проте працівники врахували всі ризики і зазделегідь запаслися пальним, щоб мати змогу періодично запускати генератори для забезпечення роботи зоопарку.
Михайло Пінчук розповів, що люди не покинули звіринець і працювали за відсутності електрики, води та тепла. Їжу збирали всюди. Семеро людей постійно жили на території зоопарку, а ще пʼятеро приходили на роботу, бо мешкають поблизу.
Сам директор зоопарку не мав змоги бути на місці, тож був на постійному мобільному зв'язку з працівниками. Він, як міг, намагався налагодити постачання їжі та пального. Щоб прогодувати тварин, у Демидові збирали продукти, а інколи їжу вдавалося доставляти евакуаційними рейсами.
Проте одного дня військовим довелося підірвати міст біля Демидова, щоб зупинити наступ окупантів. Тож постачання продуктів зупинилося і їжі залишалося на кілька днів. Росіяни, які вже окупували населений пункт, спочатку дозволяли завозити товари, а потім поставили блокпост на вʼїзді біля зоопарку і перекрили рух.
Так, левам доводилося їсти 4 кілограми м'яса раз на чотири дні, хоча у мирний час вони вживали 90 кілограмів щодня. Працівники зоопарку кажуть, що тварини за час окупації дуже схудли, особливо хижаки. Зокрема їм привозили курячі лапи, шиї, легені і шкури.
Примати страждали через низьку температуру повітря. Після деокупації області їх вивезли у зоопарки Луцька, Рівного та Дрогобича, а у травні, після налагодження усіх комунікацій у звіринці, повернули.
Незважаючи ні на що, тварини із зоопарку дуже контактні. Михайло Пінчук говорить, що вони бо не бачать від людини нічого, крім тепла та уваги та дуже люблять, коли з ними спілкуються.
- Для них це було незвично, бо від відвідувачів вони отримували задоволення. Зараз люди починають повертатися. Але відчуття таке, що це – зоопарк навпаки. Раніше, наприклад, 100 відвідувачів стояли біля вольєра, а зараз двоє. І тварини вже починають у їхній бік підходити та розглядати, – розповів директор зоопарку "12 місяців".
Зоопарк "12 місяців" є одним із найбільших приватних зоопарків в Європі. Михайло Пінчук говорить, що пустих вольєрів немає - у кожному живуть твварини.
- Я з дитинства люблю тварин, були і рибки, і собачки. Коли переїхав за місто, то більше можливостей стало. На якомусь етапі, коли почали вити вдома вовки, а гепарди з гієнами разом бігати – прийняли рішення про відкриття зоопарку, - сказав директор звіринця.
Нині Михайло Олександрович щодня гуляє парком та навідується до тварин. Він зізнався, що більш за все любить навідуватися до орангутангів та спілкуватися з ними.
Зараз тварини живуть як раніше. Усіх їх вдалося врятувати від жорстокої смерті.
Нагадаємо, раніше Vgorode писав, що киянка самотужки вивезла з окупованих населених пунктів області сотні собак. До війни вона часто навідувалася до притулків та доглядала за тваринами. Після деокупації дівчина поїхала до замінованих сіл, де ще було небезпечно перебувати. Там вона забрала та врятувала безліч собак, яких покинули господарі. Серед них було чимало породистих. Своїм героїзмом дівчина врятувавла тварин від голоду.